Історія закладу

Історична довідка про створення Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1

 У 1898 році в м. Полтаві було відкрито приватне училище 2-го розряду, яке спочатку містилося в найманому приміщенні. На базі приватного училища в липні 1902 року була відкрита шестикласна  гімназія.

У 1903 році на розі вулиць М’ясницької і Ново-Полтавської (тепер Міщенка і Шевченка) споруджується одноповерховий будинок, його купив багатий ліберальний поміщик Ахшарумов Петро Андрійович і подарував своїй дочці – Варварі Петрівні Ахшарумовій-Бєльській.

Варвара Петрівна відремонтувала його, впорядкувала прилеглу територію, надбудувала другий поверх і 26 квітня 1904 року відкриває приватну жіночу Полтавську гімназію. Гімназія мала 7 класів, з них два – підготовчі, 8-й педагогічний та чотири паралельних класи. До гімназії приймалися дівчата всіх станів та віросповідань. У гімназії панувала сувора дисципліна. Гімназистки не мали права навіть голосно говорити, сміятися чи жартувати, бо цього не любила Варвара Петрівна.

У 1915 році в гімназії налічувалось 480 гімназисток, а в 1917 році – 512 учениць, у тому числі 83 – діти селян, 69 – козаків,191 – міщан і цехових, 40 – почесних громадян і купців, 12 – духовенства, 110 - особистих дворян і чиновників, 6 – родових дворян та ін. Гімназія утримувалася за рахунок плати за навчання. У гімназії працювали 34 вчителі, діяла педагогічна і попечительська ради.

У 1918 році у гімназії відкрито реальне училище, а з 1919 року – це трудова школа. У роки громадянської війни приміщення школи було зруйновано, а з 1923 року навчання в школі відновилося.

З 1928 року – це загальноосвітня семирічна школа ім.І.П.Котляревського для хлопчиків і дівчат.

У 1934 році школа одна з перших у місті була перетворена у Першу середню зразкову школу ім.І.П.Котляревського. І з цього часу вона стає першою не тільки за назвою, а й першою за успішності в м. Полтаві аж до початку Великої Вітчизняної війни.

22 червня 1941 року фашистська Німеччина розпочала війну. Україна окупована. Школи фашисти перетворили на клуби, госпіталі, конюшні. У школі № 1 був клуб для німецьких офіцерів.

У вересні 1943 року зруйнована, понівечена і принижена Полтава зі сльозами на очах зустрічала своїх визволителів. З радісним натхненням і ентузіазмом почалася відбудова зруйнованих заводів, фабрик, навчальних закладів. У жовтні 1943 року розпочала роботу і школа № 1. Учні і батьки приносили до школи столи, стільці, лави. Вікна були забиті фанерою. Майже не було опалення. Діти і вчителі взимку працювали одягненими. Добрим словом слід згадати сім'ю Дудникових, які працювали і жили при школі з дореволюційних часів до 1967 року. Дядя Яша працював двірником, а його дружина Марія Антонівна - технічкою. Дякуючи цим людям, під час окупації вдалося зберегти майже все наочне приладдя школи.

Після війни  це була жіноча школа, а з 1953 року стала чоловічою і жіночою середньою школою.

У 1964 році середня школа реорганізована у восьмирічну на один рік.

У 1967-68 роках приміщення школи добудовано, зокрема третій поверх і крило зі спортивним і актовим залами.

У 1989 році школа одержала статус національної. Рішенням Полтавського міськвиконкому від 8. 04. 92 року школа № 1 ліквідована, а на її базі створено міський національний ліцей № 1 для здібних та обдарованих дітей-старшокласників.

Після Ахшарумової-Бєльської В. П. у школі працювали директорами:

¨      ·        Потєхін Сергій Діомідович                                   - 1919р.

¨      ·        Овсієвський Володимир Петрович        - 1923-1929 рр.

¨      ·        Шестакова Надія Федорівна                     - 1929-1937 рр.

¨      ·        Гнітько Олексій Миколайович                 - 1937-1940 рр.

¨      ·        Погорілець Ф. П.                                             - 1940-1941 рр.

¨      ·        Марченко                                                           - 1940-1947 рр.

¨      ·        Лузанова Варвара Василівна                     - 1947-1953 рр.

¨      ·        Яїчникова Зінаїда Йосипівна                     - 1953-1956 рр.

¨      ·        Рудяга Поліна Федорівна                           - 1956-1966 рр.

¨      ·        Черненко Михайло Якович                         - 1966-1974 рр.

¨      ·        Проскура Олексій Миколайович               - 1974-1980 рр.

¨      ·        Яременко Віра Миколаївна                         - 1980-1986 рр.

¨      ·        Смірнова Юлія Олександрівна                  - 1986-1992 рр.

У школі № 1 ім. І. П. Котляревського вперше прозвучав "Шкільний вальс" І. Дунаєвського, написаний на замовлення сестри композитора Іцекзон З. Й. для випускників школи. Школа завжди мала свої оркестри, хор, найкращих читців-декламаторів.

Серед учнів та випускників школи є багато відомих людей:

• Сергій Ільєвський - член підпільної організації "Нескорена полтавчанка",
• Ніна Мінаєва - підпільниця,
• Володимир Аврущенко - поет, якого фашисти розірвали танками надвоє,
• Борис Ватуля - учений,
• Євген Богуто - полковник,
• Костянтин Лихошерст - генерал,
• Володимир Гончаров - співак, заслужений артист,
• Віктор Білей - артист,
• Фаїна Елькіна - лікар, яка пройшла всю війну,
• Юлія Сидоренко - заслужений лікар України,
• Неля Ножинова - народна артистка Украйни та ін.

Створений 1992 року педагогом-новатором, заслуженим працівником освіти І.Д. Гончаренком ліцей щороку доводить переваги  унікальних методик у викладанні  іноземних (англійської, німецької, французької) мов, математики та образотворчого мистецтва. Проте життя в ліцеї не обмежується лише навчанням і поглибленим вивченням загальноосвітніх дисциплін. Тут панує особлива аура любові до знань, поваги до особистості.

Розпочату І.Д. Гончаренком справу розбудови одного з найкращих закладів Полтавщини продовжила заслужений працівник освіти України Н.А.Вергал. Директор щиро підтримувала прагнення педагогічного колективу прищеплювати ліцеїстам повагу до знань, наполегливої праці, активної участі в громадському житті.

На сьогоднішній день у ліцеї залишається незмінним твердження: «Перший залишається першим».